?

Log in

No account? Create an account
Tanya
05 June 2017 @ 10:05 pm
Part of me is very happy, part is scared and part is...not trusting.
If all that would be genuine, I could be trully happy. But we failed too many times before. Is it even possible to work it out normally? I guess, we'll see.
Time will show.
 
 
Tanya
07 January 2017 @ 04:13 pm
2017  
"Годы прошли, Городецкий не тужит..."

Багато друзів-знайомих пишуть, що вдалось за 2016 і плани на 2017 рік. Я взагалі давно не писала. А такого роду речей в принципі. Зате їхні записи нагадали мені про мій ЖЖ :)
Я би сказала, що все нормально. Є робота. Є додатково отримана бажана відповідальність з бонусом. Тим не менше, фінансова сторона досі не є достатньо хорошою, що штовхає в сторону пошуку нових місць. Вижити можна було б, але я не хочу виживати, я хочу жити і насолоджуватись життям. А для цього треба більше, ніж є зараз.
Жити одній і окремо - було чудове рішення. Звичайно, багато відповідальності, всі питання маю вирішувати тепер сама, всіх майстрів шукати теж сама. Дорога до роботи теж довгувата, але краще жити в своїй квартирі під Києвом, ніж знімати в місті. До того ж, робота теж відносно постійна річ. Завжди можна змінити. Після чого зміниться і час на дорогу. Приблизно так, як в студентські роки добиралась з Троєщини, так зараз звідси. Але ж свою квартиру не зрівняти зі студентським гуртожитком :)
Тож, загалом все добре.
Особисте. Нуль, як завжди. Має бути щось з моїм відношенням до життя. Можливо, проблема в тому, що я уявлення не маю чого очікую і шукаю. Саме бажання когось мати - скоріше за все тиск суспільства. Мені так набридло "закохуватись". Ніби не маючи іншого вибору, знаходиш якийсь варіант і зациклюєшся, називаєш це почуттями... Мабуть, якби я змогла зрозуміти чого я дійсно хочу, особисте життя перестало би бути проблемою. Звісно, хочеться бути бажаною, чути компліменти і бути в обіймах люблячого чоловіка. Але це ж лише одна сторона медалі, а до іншої я скоріше за все поки не готова.

В будь-якому випадку, чого я хотіла би від цього року - це кар'єрного розвитку. Він, принаймні, залежить, в більшості своїй, від мене.

P.S. Перечитала свій останній тут запис, попередній - ну хоч в чомусь перемога :) Хлопець, в якого була закохана ще з 16 років і на якого витрачала безліч моральних сил, більше мене абсолютно не хвилює. Добре було би сприймати це як урок і не попадатись на таке в подальшому житті. Той, хто не може мене оцінити не потрібен і мені. Але з часом такі речі забуваються, і знову потрапляєш в схожу ситуацію. Тим не менше, я невимовно вдячна йому за те, що в нас нічого не вийшло :) З ним, я була би нещасною. Чудове відчуття радості від того, що я не отримала того, що мені насправді і не було потрібно.

P.P.S. Merry Christmas and Happy New Year!
 
 
Tanya
01 July 2016 @ 11:30 pm
Ні, насправді я розумію, але як же образливо!
Коли він пише про те, як йому би хотілось щоб турбувались і підтримували. Коли я готова була це робити, він френдзонився. Ні, я чудово розумію, що реально не цікавлю, чи недостатньо цікавлю його як дівчина. Але так боляче таке читати... Ну і вихід є - не читай :)
Планку опускає... ага, тому що починає вважати, що може було би і достатньо такої як я? Противно. Противно, що мене все ще це хвилює, шкода, що я витрачаю час на ці думки і псую собі настрій, боляче.
Звісно, щось я роблю не так. Реально зрозуміти що саме - поки що не вдається. Кожна подруга дає пораду зі своєї точки зору. А істина десь на їх перетині.
Дратує і ображає, коли потенційно симпатичний мені хлопець жаліється на відсутність особистого життя. І таке було вже пару разів. Так, треба "не думати про це, а займатись собою і насолоджуватись життям". Таке враження, любі порадники, ніби я проти. Це складна робота над собою. Я намагаюсь. Не розумію, чому маю бути от такою, хвилюватись за особисте життя... Дурниці.
Можливо, років через п'ять я перечитуватиму і думатиму - "ну і хвилювало ж мене таке...". Хоча, з огляду на те, що було 5 років тому, нічого толком не змінилось. Принаймні в особистому. Це дійсно не має бути таким важливим! Хочу просто радіти! Не хочу сумніватись в собі лише тому, що якісь хлопці не відповідають взаємністю! Хочу забути про нього.

Freedom!!!
 
 
Tanya
01 July 2016 @ 11:06 pm
Коли тобі розбили серце
Не хочеться нічого.
А особливо, буденного життя.
Прокинулась, поїла і робота
Поїла, душ і в ліжко.
Бажання - якнайшвидше засинати.
І відігнати
Ненависні думки і спогади.
Лише для тебе вони мають значення.
Лише тебе вони шалено мучать.
Його це не хвилює. Йому важлива інша.
І тільки сподіваєшся, що час
Ну або може ще хтось інший Допоможе
Вирватись з цього тягучо-чорного
Болючо-депресивного складного стану.
Повірити у те, що все ще буде - шалено складно
Здається, що ніколи не забудеш.
І в чомусь він правий, нема що пам'ятати, але...
Завжди, завжди, знайдеться що згадати, коли не байдуже.
Сам погляд, порух вій чи просто руки...
Закоханість - така дурниця. І така...
Красива річ
Але, коли це невзаємно - це тортура.
Найгірше - що ніхто не винен.
Його не змусиш полюбити.
Сама не звільниш серце.
Принаймні не так швидко й легко.
Хотіла, мріяла, бажала. Зустріла стіну.
Ні, це не злість і не образа.
А радше тихий відчай. Тихий...
Насправді хочеться кричати.
Кричати, плакати і бити все, що бачиш.
А треба просто жити. Просто бути.
Нормальний стан підтримувати.
І посміхатись.
Здається якось так несправедливо.
І складно, як же складно...
Як робот просуваєшся життям. Ні щирого бажання, ні емоцій.
Думки... Жахливі звірі, розривають на шматки.
Ти маєш як холоднокровний снайпер гасити їх усі, без жалю.
А їх багато, вони сильні. І ти слабка, така слабка, а треба.
Слабка й самотня але можеш відновитись. І так, я, звісно, розумію.
Питання не в самотності загальній.
Питання у самотності без нього, конкретного такого, безжалісного, карателя мого.
Цього вам не пояснить логіка, математичні формули безсилі.
Пробач, коханий, що почуття мої такий тягар.
І дякую тобі за те, що було.
 
 
Tanya
25 May 2016 @ 08:04 pm
This is the end. Hurts like hell. But life is going on.
 
 
Current Mood: crushedcrushed
 
 
 
Tanya
16 April 2016 @ 12:32 am
Коли сусідки гуртожицького блоку заходять на кухню зі словами: "Що так пахне?", "ой, що так смачно пахне?" - це вдало приготована вечеря, як на мене :) І так, крім хорошого запаху смакувало теж добре :)
 
 
Tanya
25 February 2016 @ 08:33 pm
Сьогодні наш чудовий викладач організував нам лекції в Могилянській школі журналістики. Юрій Панін розповідав про зйомку і показував приклади. Приємні враження.
 
 
Tanya
23 February 2016 @ 08:15 pm
Купила собі новий телефон і навушники. Насправді, з братовою допомогою, не зовсім сама :) Тепер залишилось розбиратись, перекидувати інформацію, налаштовувати.

Хочеться вважати це кроком в сторону - нові речі, нові думки, нові щасливі почуття. І в будь-якому випадку, крута зміна! Насолоджуюсь :)


 
 
Tanya
17 February 2016 @ 09:13 pm
Завтра буде 2 тижні як я займаюсь знову по Shaun T - Hip Hop Abs. Це підтримує самооцінку. Ну і тіло також :)

Сьогодні один з викладачів, дуже класний, якого я ледь не найбільше з усіх наших поважаю похвалив мене :) Так, шукаю позитив де можу. І так, він часто багатьох підколює, тому його реакція на те, що я зробила завдання яке мало бути трохи більшим ніж одне речення яке вийшло в мене, сказав, що рідко знайдеш дівчину, що може вкластись в одне речення і сказав хлопцям звернути увагу) Потім щось ще зажартував до всіх, як він завжди робить. А коли я вже зачитала своє речення, яке було англійською, сказав щось про мій pronunciationб що знаючи його могло бути інтерпретоване як реальна похвала, так і сарказм. Коли я відреагувала на це скромним "Окєй", він прокоментував "Серйозно" .
І як би там не було, може він просто хотів підняти мені настрій, але я задоволена. І в такому разі ціль досягнута, настрій він мені підняв дуже і дуже :) Ну і серед групи, в якій було приблизно 15 чоловік я була одна з двох, хто зробили це завдання на сьогодні. І про моє речення він сказав, що по суті, це і є завдання, тобто це речення повністю описує його, але потрібно розбити його на дрібніші завданнячка такого ж типу. Коротше, круто було :)
 
 
Current Mood: accomplishedaccomplished
 
 
Tanya
Так, звісно, це наче як ціль всього життя, хіба ні? Останнім часом надто багато цього чую. Найболючіше, від Д. про якого ніяк не можу забути і не впевнена як з цього випутатись, чому кожного разу бачу якийсь шанс і надію і це кожного разу кидає мене назад, на лопатки, ламаючи при цьому хребет. Якщо він і шукає якісь стосунки, то щоб забути її, з огляду на...ну добре, нехай звучить дибільненько-істерично, але нещодавний його лайк її фото, при тому що моїх він за весь час нашого знайомства лайкнув лише одне. Дурниця, звісно, я просто шукаю зацепки. Але як же шалено боляче! Тільки от чому? Невже я дійсно вірила, що зможу колись для нього бути достатньо цінною? Це не те, чого я чекаю, він в принципі не проти мене, але я йому непотрібна. "Ти хороша людина". Дякую, те, що ти думаєш, що я хороша людина дуже гріє моє серце(сарказм!). Міг би написати що то сам дивний, а так я чудова дівчина і мій хлопець справжній щасливчик. (Ага, мрій, Таня). І з хлопцем нічого не вийшло, але це не має зараз значення, я надто відхилилась від теми. Д. побажав знайти взаємні почуття(ще один смачний ляпас мені від нього!). Ну і бути щасливою бла-бла-бла. На 14-те, хлопчик, якому давно подобаюсь, теж написав побажання знайти того, хто зробить мене щасливою. І сьогодні, на вулиці якийсь мужчінка після вигуку "фотомодель!" теж побажав знайти того, хто цінуватиме і любитиме. Ну, добре, його я сама відшила, відповівши ствердно на питання про хлопця(я мала свої причини). Ну от тільки, що за Фігня?! Хороша людина з хорошою зовнішністю все ще нікому не потрібна. Ну ок, про нікому я загнула, але нікому, хто хоч якось міг би мене зацепити. Психологічні проблеми? Напевне. Знову напрошується питання чи існує взагалі та людина, з якою я могла би бути щасливою? Той, хто цінуватиме і любитиме і кому я відповідатиму взаємністю?
Хочеться плакати і жаліти себе. Гормони зводять з розуму. Але це не рішення. Варто взяти себе в руки і не зважати на особисте. Вчитись і шукати роботу. Є люди, які мене люблять, моя сім'я, і для того, щоб їх підтримати, я маю реалізуватись. А для цього я маю менше думати про особисте і більше про навчання. Все йде як іде. Сподіваюсь, що колись я таки перечитуватиму ці записи з посмішкою і в обіймах коханого. (хоча, йому, мабуть, було би не варто їх показувати :) )
 
 
Current Music: Passenger - Let Her Go